Виробництво кашемірового светра – довгий та дуже складний процес. Він починається із збору сировини – кашемірових волокон. Волокна збирають (видобувають) навесні та влітку. У цей час кашмірськи кози спускаються на найменші висоти над рівнем моря. Вони там труться о різні камені та кущі, з яких потім збирають волокна. Найбільш поширеним засобом отримання кашеміру є вичісування нижнього шару шерсті.

При виробництві кашемірового светру використовуються тільки самі м’які волокна найвищої якості. Тому за кашмірських кіз можете не хвилюватися – з кожної вичісують тільки декілька десятків грамів волокон.

Необроблений кашемір далі оброблюється у країнах, де його і добувають, тобто, наприклад, у Непалі. Непал – одна з найбідніших країн світу. Виробництво одягу та килимів з кашеміру є тут одним з найбільш поширених ремесел. Засоби обробки кашеміру передаються тут з покоління в покоління, це дуже складна робота.

Необроблений кашемір після вичісування потрібно вимити та відсортувати; волокна, що не відповідають вимогам якості, бракуються. Після цього виготовляється пряжа, яку фарбують та сушать. Оригінальне забарвлення кіз (і, отже, колір волокон) – біле, іноді чорне. Через кращі властивості прийнятніше біле. Потім настає найважливіший етап – ткання.

Волокна кашеміру через їх м’якість обробляються не машинами, а вручну. Нині, ймовірно, не існує технології, яка б зробила можливим повністю автоматичне машинне виробництво одягу з 100% чистого кашеміру. До цього прагнуть в Китаї, де штучно розводять велику кількість кашмірських кіз. Декілька етапів виробничого процесу тут автоматизовані, що призводить до зниження вартості виробництва. На жаль, через це вироби кашеміру втрачають в якості. Ми рекомендуємо купувати кашемірові светри, виготовлені в Непалі або, наприклад, в Монголії, яка також знаменита виробництвом якісного одягу з кашеміру.