Із кашеміром часто пов’язані цікаві історії. Деякі з нас, наприклад, успадкували кашеміровий светр від бабусі – у цьому немає нічого особливого. Кашемір завдяки своєї якості не знецінюється багато років. Ті ж яскраві кольори, ніякого вигоряння. Він зберігає свою форму, не розтягується. Потрібні тільки правильний догляд та обережність.

Якщо у вас не залишилося кашемірового светра від бабусі, не засмучуйтеся. Придбайте новий та почніть писати сімейну історію светра, який успадкують ваші онуки. Хоча кашемірові светри й коштовні, але про інвестиції у кашемір завдяки його найвищої якості ви маєте змогу не турбуватися.

Перші згадки про кашемір датуються ще часами до нашої ери. Багато людей, які цікавляться кашеміром питають, чи не отримав він свою назву у честь колишньої держави Кашмір. Це є правда. При цьому там ніколи не жили кашмірськи кози. В той же час там почали ткати перші вироби із кашеміру, який туди завезли перші торговці тканиною.

Сьогодні Кашмір, як незалежна держава, вже не існує. Воно є предметом суперечки між Індією та Пакистаном. Кожен день тут, згідно зі статистикою, у бойових діях гине 15 чоловік. На території Індії одяг з кашміру більше не виготовляється, але на жаль, там з неякісної тканини виготовляється дуже багато підробок, які заполонили європейський ринок під виглядом кашемірових виробів.

Кашемір завжди вважався чимось винятковим, про що свідчить прізвисько «fiber for kings», тобто волокно для королів – багатьом знаменитим королям та імператорам запали в душу, наприклад, пашміни – шарфи ручної роботи з кашеміру.

У Європі кашмір набув найбільшої популярності у 18 сторіччі. Наприклад, не є таємницею, що сам великий Наполеон завоював прихильність своєї таємної коханої Жозефіни завдяки вищезгаданим пашмінам.

Процес обробки кашеміру та виготовлення одягу на протязі тисячоліть удосконалювався, але суттєво так і не змінився. Досі збережені традиції ручного виготовлення. Кашемірові волокна через їх м’якість не можна сильно оброблювати механічно, але це все ж намагається робити Китай, де почали розводити величезну кількість кашмірових кіз та автоматизувати виробництво.

Їх якість, проте, не може порівнятися з якістю ручної роботи з Непалу.